![]() |
![]() |
№ уроку | Розклад дзвінків | Перерва |
1 | 8.30-9.15 | 10 хв |
2 | 9.25-10.10 | 15 хв. |
3 | 10.25-11.10 | 15 хв. |
4 | 11.25-12.10 | 10 хв. |
5 | 12.20-13.05 | 20 хв. |
6 | 13.25-14.10 | 10 хв. |
7 | 14.20-15.05 | 5 хв. |
8 | 15.10-15.55 | 5 хв. |
9 | 16.00-16.45 |
Закінчилось літо. Я знову поринула в щоденні шкільні будні. Але ще й досі в пам’яті відлунюють рядки: «Артек, Артек наповнює вітрила, Артек, Артек – міцної дружби сила…..». Адже вони супроводжували мене протягом 10 днів перебування в Міжнародному дитячому центрі «Артек», де я представляла мою рідну гімназію «Діалог» в складі Дарницької районної Ради старшокласників «Стріла» на Міжнародному навчально-оздоровчому зборі лідерів учнівського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів м. Києва.
Ще задовго до від’їзду ми ретельно готували творчі номери, презентаціїї… Нам дуже хотілося гідно представити нашу Дарницю. І ось наступило 1 вересня. Для всіх – День знань. А для нас – зустріч з адміністрацією міста і Головного управління освіти, короткі інтерв’ю для радіо і талебачення, напутні слова схвильованих батьків, радість продовження канікул і почуття відповідальності….
Зважаючи на те, що в Сімферополь ми прибули о четвертій ранку, приїзд в «Артек» не викликав у нас бурхливих емоцій. Всі були втомлені і хотіли спати. Але ж ні ! Ми брали участь у змаганні «Таємні стежки «Артеку», готували 1-й випуск газети збору (тама «Євро – 2012). Ми цілісінький день бігали, малювали, грали… І при цьому зовсім не відчували втоми. Можливо через повітря гірського Криму, або вже в перший день відчули особливу артеківську атмосферу.
Кожен наступний день був насиченішим за попередній: репетиції, тренінги, круглі столи, квести, «Візитка», яка, до речі, справила неабияке враження на глядачів…. Але всі ми чекали 6 вересня. В цей День українських традицій у МДЦ «Артек» Рада старшокласників «Стріла» Дарницького району готувала вечірню програму «І допоки наша пісня лине, буде Україна на Землі».
День і справді видався важкуватий. Прокинувшись о третій годині ранку, ми почали сходження на вершину гори Аю-Даг (треба сказати, що підійматись було значно легше, ніж спускатись). Після короткого відпочинку, незважаючи на втому, готувались до вечірньої програми. Ми були одним цілим і це проявлялось у всьому: у допомозі під час походу, у підготовці костюмів, корегуванні виступів, у тиші, коли хтось відпочивав…. Напевно тому ми так круто провели той вечір! Ми танцювали, співали українські пісні, сміялися…До речі, я дуже горда з того, що моя авторська пісня також лунала на артемівській сцені. Загалом 6 вересня можна назвати екватором нашого перебування в «Артеці». Та наступні дні були такими ж цікавими , яскравими, непередбачуваними. Їх заповнили змагання, репетиції, масовки, вечірній чай з бубликами й медом.
У нас були найкращі вожаті, які своїми хореографічними рухами «розфарбували банальщину». Дуже вдалим був виступ «Дарниці» в параді лідерських команд в стилі шоу «МАЙДАНС» з використанням пісень військової тематики. Наш танець був визнаним одним із кращих і виконувався повторно в програмі під час закриття збору.
Мене переповнюють почуття, так багато хочеться розповісти, але в мене просто не вистачає терпіння все записати. Хочу виразити свою вдячність моїй школі, керівникам Ради старшокласників Дарницького району Бенещенко Вікторії Григорівні і Ткаченко Ірині Іллівні, які не просто виконували свої формальні обов’язки, а ще й були одними з нас, моїм улюбленим «стрільцям» і «стрілочкам», які стали частиною мене, за можливість побувати у країні дитинства і творчості.
Р.S. У «Артеку» була традиція – вітатися зі всіма, кого зустрінеш. Іду і так хочеться крикнути : «Мы ребята молодцы – артековцы…». А ще там крута зарядка.
Голова учнівськогосамоврядування
гімназії «Діалог» Січкар Олена