|
№ уроку | Розклад дзвінків | Перерва |
1 | 8.30-9.15 | 10 хв |
2 | 9.25-10.10 | 10 хв. |
3 | 10.20-11.05 | 10 хв. |
4 | 11.15-12.00 | 20 хв. |
5 | 12.20-13.05 | 20 хв. |
6 | 13.25-14.10 | 10 хв. |
7 | 14.20-15.05 | 5 хв. |
8 | 15.10-15.55 | 5 хв. |
9 | 16.00-16.45 |
Цьогорічне святкування Всесвітнього Дня пам’яті і примирення закарбувалось у свідомості учнів, вчителів, адміністрації та гостей гімназії на довгі роки.
По-перше, вся Україна та її народ прийняла нові європейські традиції відзначення цієї дати. По-друге, у цей день школа приймала не ветеранів тієї страшної війни 1939-1945 років, яка й досі є жахливим сном для її учасників, а молодих хлопців, які теж вже заслужили звання ветеранів, що не з чуток знають, крізь яке пекло пройшли наші мужні діди й прадіди. Вони знають ціну миру, вони знають ціну часу, вони знають ціну людському життю.
Шепелєв Дмитро та Горлач Денис – так звати випускників нашої гімназії, які ще кілька років тому сиділи у цих кабінетах, за цими партами, уважно, а іноді навіть і неуважно слухали лекції й слушні поради вчителів та жили звичайним шкільним життям будь-якого підлітка. Надалі ж їхня доля вкрай змінилася. Одного друга мобілізували, інший пішов слідом за ним. І ось вони стоять перед нами, у камуфляжі, із посмішкою на обличчі, за якою ховається невимовний жаль матерів. На грудях – відзнаки, за спиною – безліч цікавих історій, а в кишені – бойовий прапор. Жовто-бакитне полотно по всій площі розписано патріотичними фразами наших сучасних героїв-титанів, на яких тримається Україна-ненька. Тепер стяг прикрашатиме кабінет історії, нагадуючи учням ціну кожної хвилини мирного життя. По завершенню зустрічі у повітрі залишилась затяжна тиша. Вона була щира й справжня, не награна. Це була тиша на честь наших відважних захисників усіх епох. Це була найкраща дяка, яку можна лише уявити.