Зустріч з В.М. Довжиком

   14.03.2012р. в гімназії «Діалог» відбулася зустріч з Василем Михайловичем Довжиком - поетом, прозаїком, гумористом, перекладачем, автором шістнадцяти книжок для дітей та юнацтва, членом Спілки письменників України, лауреатом літературної премії імені Лесі Українки. Список його заслуг можна продовжити: артист театру і кіно (знявся в тридцяти кіно й телефільмах, є Заслуженим артистом України), літературний редактор та ведучий популярних програм на українському радіо, а загалом — улюбленець слухачів і глядачів.

   Літературною творчістю Василь Довжик почав займатися давно. Ще у юності чимало друкувався у періодичних виданнях , а також мріяв стати письменником. Що ж, його мрія збулася. Перша книжечка Василя Михайловича для малят „Хто ключик знає, той відгадає” вийшла у світ 1975 року і відразу стала широко популярною серед дітей. Це була збірочка акровіршів та загадок. Потім були написані інші твори – „Таємниця Голубої бухти”, „ Чому усміхався трамвай?”, „Втеча”, „Перерваний урок”, „Підкувати блоху”. За збірку повістей „Уперта хата” письменникові було присвоєно звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки (1999 р.).

   Ініціатором зустрічі були учителі кафедри української мови та літератури. Передумовою дійства було святкування річниці з Дня народження Т.Г. Шевченка. Лекція була надзвичайно цікавою, адже поет дуже талановита і енергійна особистість. Він спромігся донести до слухачів, учнів 8 – 11 класів, всю глибину своєї поезії, а також нагадав про відомих всім і його улюблених митців: Сковороду, Гребінку і, звичайно, Шевченка. Довжик також взаємодіяв з публікою, залучаючи кожного до дискусії на різноманітні теми.

   Про глибину думок автора свідчить таке його висловлювання щодо творчості Шевченка: «…Через два роки святкуватиметься 200-та річниця з Дня народження геніального поета. Може тоді він буде визнаний?» Ці слова здивували ще одну гостю, районного бібліотекаря, яка зауважила, що Тараса Григоровича давно шанують і величають. На що Василь Довжик відповів: «Поет визнається тільки тоді, коли його творчість читається,а не є в прочитанні.»

   Всі присутні були вражені, познайомившись з такою людиною. А також висловлювали свої побажання щодо можливості проведення таких заходів неодноразово.