Урок-реквієм пам'яті Героїв Небесної Сотні

З метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України, 20 лютого учні 11-А класу провели урок-реквієм для гімназистів.

21 листопада 2013 року Кабінет Міністрів України видав Розпорядження, що означало припинення підготовки підписання Угоди про асоціацію між ЄС та Україною. За останні декілька років Угода про асоціацію стала для багатьох українців буквально національною ідеєю. Країна, що мужньо долала поділи за мовною, релігійною, ментальною ознаками, на яких усіляко спекулювали політики, хотіла мати спільне майбутнє. І готова була за це майбутнє боротися.

В ніч з 29 на 30 листопада на Майдані залишалося декілька сотень студентів. Натомість ряди «Беркута» лише примножувались – їх було близько 1,5 тисяч. Студенти ще не знали, що того вечора влада вирішила будь-якою ціною вночі встановити ялинку.

Українці терпіли довго. Терпіли корупцію, безправ’я, диктат силовиків, цензуру. Але відкритого, нахабного побиття дітей стерпіти не змогли.

20 лютого почали стріляти з консерваторії. Кулі скошували одного за другим. Того ранку на Інститутській було вбито 53 людини. 53 людини за кілька годин! Четверо з них – силовики.

22 і 23 лютого в Україні були оголошені днями трауру. Українці прощалися з активістами, що пали в боях на Грушевського, Інститутській, в Маріїнському парку. Центр Києва тонув у квітах та свічках. Портрети загиблих виднілися на кожному кроці.

22 лютого, відспівуючи на Майдані десятки загиблих, ми ще не знали, що 2014 рік стане роком похорон тисяч. Що за кілька днів стартує, а всього за місяць завершиться анексія Криму. Що навесні запалає Схід, і там почнеться Антитерористична операція. Що влітку кількість біженців сягатиме сотень тисяч. Що кожного дня з АТО будуть приходити труни, і більшість з нас втратить близьких, друзів.

Усього цього ми не знали. Але твердо вірили в те, що краще у нас попереду. Що Україна стане дійсно демократичною європейською державою, і ми будемо пишатися своїми українськими паспортами.