|
№ уроку | Розклад дзвінків | Перерва |
1 | 8.30-9.15 | 10 хв |
2 | 9.25-10.10 | 10 хв. |
3 | 10.20-11.05 | 10 хв. |
4 | 11.15-12.00 | 20 хв. |
5 | 12.20-13.05 | 20 хв. |
6 | 13.25-14.10 | 10 хв. |
7 | 14.20-15.05 | 5 хв. |
8 | 15.10-15.55 | 5 хв. |
9 | 16.00-16.45 |
20-го травня 2014 року, учні 6-А та 7-А класів отримали можливість поринути у світ дивовижного буття великого всесвітньовідомого українського Кобзаря, митця та поета Тараса Григоровича Шевченка.
В рамках проекту «Шевченківські пам’ятні місця» діти відвідали мальовничі села, у яких, власне, і провів свої дитинство та юність маленький Тарас. Насамперед, вихованці гімназії опинилися у селищі із безмежними краєвидами та затишною атмосферою – Моринцях. Недаремно їхня подорож почалась саме звідти, адже там бере початок Шевченкове коріння: у невеличкій білявій хатинці, що прикрашає охайний чумацький двір, жив дідусь Тараса Григоровича. Там минало дитинство матері поета. Здавалось, що у тій хатинці усе стоїть на своїх місцях: образи, до яких прихилявся кожен, хто завітав у гості, рушник, що уособлював обличчя та характер господині, піч, що слугувала і в якості приладу для опалення, і в якості додаткового спального місця, і в якості сучасної духової шафи. Усе поєднувалось у єдине гармонійне ціле – скромну, але вишукану оселю українського чумака. Так-так, чумака. Дід Яким нерідко подорожував далекими шляхами у пошуках солі.
Саме у селі Моринці 9 березня 1814 року і народився відомий майстер слова Тарас Григорович Шевченко. Після цієї визначної події родина Шевченків, а саме: батько Григорій та мати Катерина із дітьми Катериною, Марією і Микитою та на руках із маленьким немовлятком на ім’я Тарасик прожили у тій хаті недовго. Минуло кілька років до того, як сім’я переїхала до відомого села Керелівки. Назва населеного пункту походить від діяльності місцевих жителів, які безупинно виготовляли дерев’яні «керели» - прилади для просіювання зерна. Саме там діти і продовжили пізнавати усі радості та лиха життя Шевченка.
А одним із найсуворіших випробувань долі, що випали на Тарасовому шляху саме тут була загибель матері, яку поховали за верству від самої оселі родини Шевченків у Керелівці. Цей будинок була споруджена на кошти дідусів Тараса, які намагались хоча б якось підтримати багатодітну родину. Згодом, у засланні, чоловік згадуватиме запашні вишневі сади коло хати, які так дертимуть йому душу, щоразу нагадуючи про рідну домівку.
На жаль, у якусь мить будинок не витримав могутнього поштовху грози, яка повністю спалила його. На тому місці, де розташовувалась хатинка Шевченка, наші сучасники встановили пам’ятник із мандруючим далекими незвіданими світами Тарасом Григоровичем, а неподалік від нього відбудували будівлю – точну копію батьківської хати Тараса Григоровича у Керелівці. На присадибній ділянці рідної оселі поета звели музей, присвячений його творчості та життєпису.
Про Шевченкові вдачу та характер оповідають нам безліч тогочасних світлин, ікон, рушників, меблів, картин, збірок. Присутнє тут навіть ліжко типу того, на якому, будучи солдатом у засланні, спочивав чоловік. Кілька унікальних витворів, плодів людської працелюбності зібрано під єдиним дахом, адже, наприклад, цілий стенд у музеї присвячений світлинам нащадків митця, які не один рік збирав місцевий житель, ретельно досліджуючи родинне дерево поета. А ще одну зі стін музею прикрашає робота майстрині, що вишивала її протягом кількох місяців – портрет Тараса Григоровича. Дивною особливістю цієї картини є те, що у якій би точці кімнати Ви б не опинились, очі Шевченка завжди споглядатимуть на Вас.
Мабуть, після цієї подорожі усі учні, що помандрували життєвими шляхами Шевченка, без сумнівів зможуть пообіцяти берегти та нести крізь віки культурну спадщину, яку залишив нам видатний український поет, драматург, художник та й просто душевна людина, понівечена нещасною долею, Тарас Григорович Шевченко. Тож будьмо гідними жителями Батьківщини видатної людини.