День Пам’яті Жертв Голодомору

   Четверта субота листопада в Україні визнана Днем пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій. Меморіальні заходи проводяться як в Україні, так і поза її межами. Щорічно, в цей день проводиться всеукраїнська акція «Запали свічку».  Це день скорботи та жалю у світі. Офіційне вшанування пам'яті жертв Голодомору, в тому числі, визнання його геноцидом українського народу, розпочалося за ініціативи української діаспори у США та Канаді. У 1988 році Конгрес США, а у 1989 році — Міжнародна комісія юристів офіційно визнали голодомор 1932-33 років актом геноциду проти української нації.  
   Найбільш монументальними серед пам'ятників жертвам Голодомору є меморіали у Києві та Харкові. Пам'ятники жертвам Голодомору встановлені також у Дніпропетровську, Одесі, Миколаєві, Кіровограді, Луганську, Сумах, Черкасах, Коломиї та багатьох інших українських містах і селах.  Піднесення до Національного меморіалу пам'яті жертв Голодоморів символічних горщиків з зерном та свічками (лампадками), а також посадка кущів калини поблизу меморіалу є обов'язковим пунктом в протоколі офіційних візитів лідерів держав до Києва. 
   26.11.10 в гімназії «Діалог» відбувся захід, присвячений пам’яті жертв голодомору.  Одинадцятикласники  підготували урок реквієм для учнів 7-10 класів, на який  було запрошено Директора гімназії,  завучів, вчителів.  Старшокласники виклали своє бачення цієї події.  Ними був підготований сценарій,  що включав свідчення людей, які пережили голодомор 1932-1933 рр. , яскравою частиною стала молитва «…Прости, народе Божий! Прости цю прокляту землю, цей милий рай, на якому оселився диявол. Усіх нас грішних прости, які мовчали, за упокій твій молебнів не справляли, поминальних свічок не ставили, обід за тебе не робили. Прости ж нас, роде наш замордований, лише сирою землею зігрітий. Царствіє небесне волі, душі убієнні! Господи! Страждання, муки й горе мого народу до всевишньої скорботи зарахуй і біди й погибель від землі й народу сущого відведи. Нині, прісно і на віки вічні відведи! Амінь!» 
   Свідчення, які читали учні не залишили байдужим нікого в залі. Адже вони є прямими доказом злочинів тоталітарної системи, сталінського режиму проти українського народу. В центрі сцени стояв стіл, застелений вишитим рушником, на якому лежав хліб та горіла свічка. Також яскравою частиною виступу було запалення свічок  учнями, від центральної свічі в темряві. На інтерактивній дошці в цей час йшов кліп на пісню Оксани Білозір «Свіча», що ще більше підсилювало усвідомлення цієї страшної трагедії учнями, присутніми у залі. 
   Гріх забувати своїх предків, гріх закривати очі на болючу правду. Ніколи в серцях українців не затягнеця ця рана втрати.  Ніколи світ не перестане говорити про це жахливе знущання над народом.  Ми запалюємо свічки та поминаем усіх.