День української писемності та мови

    9 листопада українська громада відзначає велике духовне свято – День української  писемності  та мови, що яскраво засвідчує багатолітній тернистий шлях розвою рідного слова і його безсмертних творців. Не залишились осторонь цієї події й учні нашої гімназії.  У цей день було проведено виховний захід «Мово моя українська, батьківська, материнська», на якому звучали вірші, пісні. Під час цього заходу присутні дізналися про етапи розвитку письма, історію літописання, яке розпочалося в Україні дуже давно, майже одночасно з запровадженням християнства на наших землях. У ході свята ведучі розповіли про Нестора – літописця, автора «Повісті временних літ», якого ми по праву можемо вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності. Він також написав житія перших руських святих - братів Бориса та Гліба, житіє преподобного Феодосія - засновника монастирського життя на Київської Русі, сказання про перших печерських подвижників і багато іншого. Згадали і про найціннішу пам’ятку давньоруської літератури – «Слово о полку Ігоревім», про «Остромирове Євангеліє» - найпершу пам’ятку, написану у Києві 1056 – 1057 р.р. 
    Не забули і про книгодрукування, зокрема розповіли про людину, яка друкувала книги – Івана Федорова. Саме у його друкарні було видано буквар, а також книгу «Апостол» (1574 р.), примірник якої зберігається у фондах Києво – Печерської Лаври. 
    Не оминули згадати й про сучасну українську літературну мову, яка пов’язується з конкретною датою – виданням «Енеїди» Івана  Котляревського в1798 р. 
    Відома поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою. Саме І. Котляревському вдалося домогтися визнання української мови як літературної, утвердити її в правах громадянства. Рідна мова в його творах, мов коштовний самоцвіт, заіскрилася тисячами барв. 
    Ще одна знаменна дата – 1840 рік, коли вперше було видано твори Т. Шевченка, може вважатися доленосною: з того часу українська літературна мова стала на тернистий шлях розвитку та боротьби. Учні гімназії відтворили ці події на сцені, показавши п’єсу «Така її доля». 
   Хоч судилася нашій мові страдницька доля, але сповнилося пророцтво Тараса Шевченка : ми маємо незалежну державу. В Україні живуть вільні люди, плекаються яскраві таланти, що звеличують свою Батьківщину. 
    У кінці свята до гостей звернулася ведуча з закликом любити, плекати, берегти чистоту рідної мови, щоб передати наступним поколінням.